Літературознавчий аналіз вірша Тодося Осьмачки -Казка

Розвиток  української

літератури  двадцятих років ХХ

століття  характеризується  бурхливим  розквітом.  В цей

час з’явилися  нові молоді таланти, такі як поет символіст-романтик Тодось Осьмачка. Феодосій

Степанович Осьмачка народився у 1895 році на Черкасщині. Почав писати вірші в

юному віці. Вірш «Казка» написаний ним у період становлення його як поета, в

1925 році. «Казка» Тодося Осьмачки вирізняється з поміж інших казок

навіть не тим, що вона віршована, а своєю непідробною щирістю, пісенністю,

ліризмом, оригінальністю та глибиною думки. Це пісня, що її співає вразливе

серце поета. 

Ліричний герой «Казки»

-  поетична та романтична особа, яка

виливає свою любов у пісні-вірші. Його полум*яним серцем заволоділа

дівчина-мрія, і відтоді він все життя шукає свою половинку . Цей поетичний

твір сприймається читачем «як райдужний сон

дитинства», як сповідь її ліричного героя, маленької

недосвідченої дитини. Ці образи настіли заворожують, що легко і самому стати на

мить дитиною, мрія_ти і обов’язково вірити, що твоя мрія коли-небудь

здійсниться. Світ  ліричний герой

сприймає як дитина, що живе разом із природою, у повній гармонії з нею.

Міфічні образи, такі, як Див, що

трусить зорі із лану у колиску, весняний голий місяць, що схиляє голову в свіжу

купіль малюка, ромен-зілля, що зросло з серця,  прийшли до нас із сивої давнини, тут вони

стають реальними та живими.

У «Казці» ми споглядаємо серйозні

філософські думки дорослої людини, що має певний життєвий досвід і аналізує

весь пройдений шлях. Здається, жодного патріотичного слова герой не про_мовляє,

але любов до Батьківщини проймає кожне поетичне сло_во, кожну поетичну думку.

Мати, заспокоюючи дитинку, кладе її у колиску, яка «наче поле» — в цій метафорі

криється безмежна любов поета до землі, поля, рідної матері-Вітчизни.

Вірш наповнений художніми засобами, які

надають йому виразності, теплоти, натхнення.

Це епітети: голий місяць: м*ячі срібні,

росах кутих, озер гнутих, теплих зорях, синє море, сині гори, пшеницю

колосисту.

Метафори: трусив зорi Див iз лану  у колиску; схиляв голову

весняну  голий мiсяць; вода з мiсяця збiгала  на малого; в купелi моє

серце  залишилось; м'ячi срiбнi кругом серця  впали в трави —

солов'ї їх покотили  на дзеркала; ромен-зiлля стало в'януть  у

туманах;  дзвоню в роси, з поля босий  в синi гори.

Порівняння: ,  нiби

срiблом полоскала  тепле лоно.

Поетичні повтори: як купала; як у полі.

У цьому вірші поет звертається до прикметників, що

означають кольори – срібний та синій, що надає йому ще більшої поетичності.

Віршовий розмір «Казки» — анапест (з пиррихієм).

Його тема: погляд ліричного героя на свою долю з

висоти прожитих років, ідея – єдність людини і природи, колишнього й майбутнього,

казкового і реального, дійсності і мрій. 

Оцени ответ
Не нашёл ответ?

Если тебя не устраивает ответ или его нет, то попробуй воспользоваться поиском на сайте и найти похожие ответы по предмету Українська література.

Найти другие ответы

Загрузить картинку
© Учебушка.ru